Технологія створення теплих підлог вже більше двадцяти років користується стійкою популярністю. За цей час істотно розширився асортимент нагрівальних елементів, які використовуються будівельниками, а також накопичився чималий досвід, що дозволяє оптимально поєднувати комфорт і зручності, одержувані від підігрітого підлогового покриття, і прийнятну вартість виконаних робіт.

З'явилося безліч альтернативних рішень, що дозволяють замовникам раціоналізувати свої витрати на установку і подальше утримання системи теплі підлоги.
Так при нестачі коштів для пристрою обігріву по всій площі квартири або будинку в першу чергу потрібно охопити ванну, туалет або кухню. Це пов'язано з тим, що експлуатаційна навантаження на ці кімнати досить пристойна, до того ж нерідко доводиться бувати там і босоніж, а захистити ноги від холоду теплими килимами не виходить з-за надлишку вологи в цих приміщеннях. Теплі підлоги ефективно підвищують рівень комфорту в даних приміщеннях.

Також важливо пам'ятати, що чим товще підлогові килими або лінолеумне покриття, тим нижче ефективність використання технології підігріву підлоги. Це виглядає дещо парадоксально, однак згідно з розрахунками фахівців килими і покриття з щільним підставою здатні на чверть збільшити витрати на обігрів.
Не всі підлогові покриття сумісні з системою теплі підлоги. Так паркету або ламінатним покриттям на деревній основі властиво з часом розсихатися і тріскатися, а лінолеум в розігрітому стані наповнює кімнату шкідливими виділеннями. Оптимальний матеріал для теплої підлоги - плитка з кераміки або інших природних матеріалів, які найбільш доречні на кухні або в санвузлі.

Існує кілька способів отримання теплих підлог:
- укладання труб, по яких циркулює гаряча вода - це водяні теплі підлоги;
- монтаж електричних кабелів - електричний тепла підлога на основі резистивного кабелю;
- укладання гріючої плівки - електричні теплі підлоги на основі інфрачервоної плівки.

Створення теплої підлоги з використанням підігрітої води суттєво зменшує витрати на обігрів підлоги, так як не пов'язано з електрикою, однак монтаж системи досить трудомісткий, вимагає спеціальних знань і досвіду, а тому досить дорогий. До того ж перший варіант можливий лише у власних будинках, оскільки використання його для підігріву підлоги в багатоповерхових будівлях може вплинути на тиск у трубах, так як спочатку не передбачено проектом центрального опалення. До числа недоліків водяної теплої підлоги можна віднести небезпека прориву системи і затоплення будинку, а також складність регулювання температури води, що подається в трубки підлогового опалення.

Теплий пол, що досягається укладанням електричного кабелю, підійде для всіх приміщень, незалежно від їх розташування. Для монтажу такої підлоги знадобляться нагрівальні секції і термодатчики, що дозволяють регулювати температуру підлоги і не допускати перегріву і перевитрати коштів. Пристрій електричного теплого статі також вимагає фахівців, так як потрібно правильно розрахувати розташування кабелю і забезпечити електробезпека в кімнаті. До того ж, як і у випадку з водяним опаленням, електричний тепла підлога перед монтажем підлогового покриття вимагає пристрою додаткової цементної стяжки.

Третій вид теплої підлоги з використанням гріючої полімерної плівки дозволяє уникнути витрат, пов'язаних з додатковою стяжкою. Принцип дії гріючої плівки заснований на подачі напруги 220 Вольт спеціальним провідникам з вуглецевої пастою. Смуги, утворені мідно-срібними провідниками і вуглеводневим волокном, надійно запаяні в полімерну плівку. Плівка розташовується безпосередньо під покриттям підлоги. Її монтаж не викликає особливої складності. Плівку можна нарізати секціями потрібного розміру, з'єднавши їх між собою за допомогою клем і підключивши до термодатчику та електричної мережі. Завдяки терморегулятора гріюча полімерна плівка не витрачає енергію даремно, крім того, залежно від конкретних умов, її можна тимчасово відключати.
Залежно від типу приміщення, умов експлуатації, енергоресурсів та бюджету можна вибрати збалансовану систему комфортного підігріву підлоги.